Про це на своїй офіційній сторінці у Facebook повідомляє ексміністр культури Євген Нищук.
Кілька днів тому до Боготи на засідання 14-ї сесії Міжурядового комітету з питань нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО відправилась делегація з міста Косів, яку очолила науковець та майстриня, голова благодійної організації “БФ Автентика Гуцульщини” Марія Гринюк.
З ними у Колумбії перебував Уповноважений посол України в Республіці Перу Ігор Тумасов. Про це майстриня також повідомила на своїй офіційні сторінці у Facebook.
Марія Гринюк, яка працює в стилі гуцульської кераміки, каже, що косівська кераміка є унікальною не тому, що вона триколірна, тобто зелений, жовтий та коричневий кольори на білому тлі.
А тому, що на ній присутні образні сюжетні мотиви з життя гуцулів, австрійського війська та зображена сакральна тематика. Унікальну кераміку створюють у місті Косів, у селищі Кути та в селі Пістинь на Прикарпатті.
Кераміка виробляється з місцевої сірої глини, яка розбавляється білою глиною. Після висушування виріб розмальовують металевою паличкою. Але головна ознака — це все ж таки сюжет. На глечиках, чашках та інших виробах зображені традиції, стиль життя та повір’я гуцулів.
З посуду гончарі з Косова та Пістиня очевидно найбільше виготовляли мисок, а менше — полумисків і тарілок різного призначення, форми і розмірів.
Це були не лише столові (повсякденні), а й обрядові (весільні, похоронні тощо) та мисникові (для прикрашення інтер’єру) миски, які “виставляли” в миснику або на полиці над дверима помешкання.
В основі декору цих дзбанів горизонтальна багатоярусна будова з мотивами “зубців”, “підков”, “кучерів”, розеток, а згодом рядів ромбів і кілець.
Оскільки вони були призначені для пиття води, гуцули та покутяни називалиїх “водопійчами”. Євген Нищук зауважив, що наступна номінація, яка теж може потрапити до списку ЮНЕСКО, є кримськотатарський “Орнек”.